- погасати
- —————————————————————————————погаса́ти 1дієслово недоконаного видупереставати горіти; гаснути—————————————————————————————погаса́ти 2дієслово доконаного видугасати якийсь часрозм.
Орфографічний словник української мови. 2005.
погасати
Смотреть что такое "погасати" в других словарях:
погасати — I а/є, недок., пога/снути, не; мин. ч. пога/с, ла, ло і пога/снув, нула, нуло; док. 1) Переставати горіти або світити, світитися (про світло, вогонь і т. ін.); згасати. || безос. || Ставати невидимим (про небесні світила, промені і т. ін.). ||… … Український тлумачний словник
згасати — і рідко ізгаса/ти, а/ю, а/єш, недок., зга/снути і рідко ізга/снути, ну, неш; мин. ч. згас і зга/снув, нула, нуло, рідко ізга/с, ла, ло і ізга/снув, нула, нуло; док. 1) Повільно переставати горіти або світити, світитися; погасати (про світло,… … Український тлумачний словник
згоряти — я/ю, я/єш і згора/ти, а/ю, а/єш, недок., згоріти, рю, риш, док. 1) Знищуватися вогнем. || тільки 3 ос. Витрачатися для освітлення, опалення і т. ін. || тільки 3 ос. Псуватися від сильного жару; підгоряти. 2) Гинути від пекучого сонця, засухи (про … Український тлумачний словник
погасання — я, с. Дія і стан за знач. погасати I … Український тлумачний словник
погасаючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до погасати … Український тлумачний словник
погаснути — див. погасати I … Український тлумачний словник
попогасати — а/ю, а/єш, док., розм. Гасати тривалий час; погасати добре … Український тлумачний словник
потухати — а/є, недок., поту/хнути, не; мин. ч. поту/х, ла, ло; док. 1) Переставати горіти, світити, світитися; гаснути, погасати. || безос. 2) перен. Втрачати блиск, жвавість, виразність (про очі, погляд). 3) перен. Поступово затихати, переставати бути… … Український тлумачний словник
гаснути — I (переставати горіти, світитися), (і)згасати, (і)згаснути, загасати, загаснути, погасати, погаснути, у[в]гасати, у[в]гаснути, догасати, догаснути, гаситися, загашуватися, загаситися, тухнути, потухати, потухнути, стухати, стухнути, затухати,… … Словник синонімів української мови
закінчуватися — закінчитися (про дію, подію, явище, відтинок часу дійти до кінця, до завершення), кінчитися, кінчатися, скінчитися, завершитися, завершуватися, довершитися, довершуватися; відійти, відходити, дійти, доходити, погаснути, погасати (про певний… … Словник синонімів української мови
